Близнюківщина: господарство «Колос» жне зерно серед мін
Обстріли полів і складів, пожежі, ризик втрати врожаю та нестабільні ціни на зерно супроводжують жнива на Харківщині. Підприємство «Колос» Андрія Воронкіна обробляє 4 000 гектарів у Близнюківській громаді, дає роботу приблизно сотні людей і збирає зерно, паралельно готуючись до наступної посівної.
Через російські удари понад 600 агропідприємств регіону зазнали руйнувань або припинили роботу, 40 із них — цьогоріч, повідомляють у Харківській ОВА. Сільськогосподарські угіддя займають майже 77% території області — близько 2,4 мільйона гектарів, проте аграрії не можуть обробляти до 30% цих площ. На початок березня в області виявили приблизно 46 тисяч гектарів земель, потенційно забруднених вибуховими предметами; обстежили 14 тисяч гектарів угідь.
Андрій Воронкін працює на землі понад 12 років. Після звільнення Харківщини у 2022 році він разом із працівниками почав розміновувати поля, спираючись на досвід сапера зі строкової служби. «Після деокупації було важко дивитися, що заміновані поля не обробляються, заросли двометровими бур’янами. Ми одними з перших кинулися їх розміновувати. Болить, коли земля простоює, не приносить краси, прибутку. У полях були скелети від “Градів”, “Ураганів”, “Смерчів”. Як почали їх витягувати — облетіли квадрокоптером землі, виявили міни. Запросили військових: вони показали», — розповів фермер.
«Коли ми зрозуміли, що мін дуже багато та що самі не впораємося, почали відправляти наших водіїв навчатися розмінуванню. А як ця тема стала непідйомною для п’яти людей, заснували підприємство. Зараз воно працює окремо, там уже понад 100 саперів. Нині там працює і мій молодший син», — додав він.
Перевірка поля перед комбайном і падіння ціни
Розміноване поле не гарантує безпеки: росіяни б’ють по полях дронами, атакують техніку і склади. Харківщина вже втратила 7,5% посівних площ на півночі регіону. «Від крайнього нашого поля на кордоні Донецької й Харківської областей ми постійно отримуємо прильоти якихось апаратів. Перед кожним збиранням я запускаю квадрокоптер. Зверху добре видно, де впало на поле. Якщо ми чогось не побачили, то механізатор щоденно отримує інструктаж: швидкість не більше трьох кілометрів на годину. На цій швидкості комбайнер зможе помітити, якщо щось прилетіло. Механізатор обкошує та обов’язково дзвонить мені. Зараз уже сам не лізу. У нас велика кількість знайомих військових. Беру з собою хлопців та їдемо», — пояснює Андрій Воронкін.
Найризикованіші місяці — липень і серпень: сухе колосся вразливе до пожеж. Лише за один тиждень у серпні на Харківщині зафіксували 134 пожежі в природних екосистемах; вогонь знищив понад 105 гектарів сухої рослинності. «У мене є бригади хлопців, які їздять і контролюють випадки пожежі. Біля кожного району ставимо бочку з водою й диски. Якщо десь сталася пожежа, мчимо туди: беремо спеціальну техніку, обдисковуємо та гасимо водою», — каже підприємець. Протипожежне обдискування — обробка землі трактором із дисковою бороною для створення захисної смуги з ґрунту.
«60% всіх вкладень в землю — це техніка. Вона працює на дизельному паливі. Коли значно збільшується ціна на дизельне паливо, росте й видаткова частина. Поля, які ми на сьогодні орендуємо, розташовані по всій Близнюківській громаді. Десь більший, десь менший шматок. Тому для логістики дуже проблематично гнати комбайни: між нашими крайніми полями з різних боків відстань до ста кілометрів. А ще подорожчали азотні добрива. Наприклад, у 2022–2023 роках ціна була 11–12 тисяч гривень за тонну, а зараз ціна доходить до 30 000 гривень за тонну», — описує Андрій Воронкін. Загальні непрямі фінансові втрати українських аграріїв через війну оцінюють у $81,9 мільярда недоотриманої виручки та $33,5 мільярда втраченої доданої вартості.
Цьогорічний урожай на підприємстві називають одним із найкращих за останні роки, але витрати зросли, а ціна на пшеницю впала, зокрема через обстріли портів. «Такої ціни не було за період війни з 2022 року: 6 500 гривень за пшеницю. Ніхто її не бере, нікому не потрібно, тому що порти побиті, всі експортери стали, трейдери також. Отримаємо ми прибуток чи ні — знак питання зараз», — пояснює підприємець. Після того, як у 2025 і 2026 році розбомбили склади, господарство звело ще три зерносховища з нуля. «Усі мені кажуть: “До ліні фронту 50–60 кілометрів, тебе б’ють, а ти знову будуєш”. Так, ми будуємо, щоби зберегти зерно та отримати час, коли вирішиться питання з логістикою», — каже він. «Сподіваємося на Бога, Збройні сили України, що сюди не пустять окупанта, і що ми продовжимо робити на своїй землі: збирати, сіяти. Ми не знаємо, якою буде зима, але вже зараз плануємо, де будемо сіяти пшеницю».
Станом на серпень аграрії Харківщини зібрали 1,242 мільйона тонн пшениці із середньою врожайністю майже 47 центнерів на гектар, а також 174 тисячі тонн ячменю, 44 тисячі тонн гороху, 37 тисяч тонн озимого ріпаку і 13 тисяч тонн інших культур; заступник начальника Харківської ОВА Євген Іванов зазначив, що для рентабельності пшениця мала б коштувати 9–10 тисяч гривень за тонну, а станом на 25 серпня її продають за 4,5–5 тисяч гривень.